Пам'яті друга...
В певний час, так і я притулюсь до землі
І складуть мені руки, як другу сьогодні,
І відлину у даль, де летять журавлі,
В невідомі краї - до безодні…
Проте кажуть, що там, зовсім інше життя,
Там шанується кожна людина…
Бо ж немає, всі знають, назад вороття,
Там усіх зустрічає родина.
На землі залишив ти нащадків своїх
І шкода, що вони залишились без тата,
Тож співай в небесах, як земні солов’ї,
Але пусткою стала вже хата.
А дружина мовчить - не лишилось сльози,
Навіть діти твої не ридають,
Проте чути уже із небес голоси,
Що вони тебе, друже, чекають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468739
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2013
автор: Віталій Назарук