Зоря запальна,
Серце прокляла,
І до моря привела.
Сяйво місячне
Показати хотіла,
Але я пізнати його не зуміла.
Крадькома день наступав.
Прохолдний вітер,
Злегка мені нашепотів:
"Настав час,
Піти від нас"
Сеце прокляте,
Старі рани розкриє,
Душу кровю залиє.
Свідомість пропадає,
На очах туман.
Ноги тремтять від болю,
Дихати не можу,
Закричати я хочу,
Та ніхто не почує!
А може я помираю?
Та на смерть вроді не похоже.
А якщо сплю,
То чому, прокинуися не можу?
Адже я Бога прошу,
Залишити мене живою.
Раптом з очей туман упав.
І я побачила на дні моря,
Краєвид прекрасний.
І незамітила,
Як хвиля мене накрила.
Мені здалося,
Ніби я знову дихаю.
Сон це чи смерть,
Але назад, я не повернусь,
Тому, що це подарунок із небес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468605
Рубрика:
дата надходження 26.12.2013
автор: Ndyusha