Я не люблю вульгарних, грубих слів.
Як може їх витримувать папір?
Чи, може, слів запасу обмілів?
А, може,просто доброті наперекір?
Й твої слова звучали, як набат,
А серце так просило порятунку.
Вони страшніші грому у стократ.
Душа ж шукала теплоти, притулку.
Слова убили просто наповал.
Кого покличеш зараз на підмогу?
Хто в ситуації такій ось побував,
Підкаже, як здолати цю зневагу...
Хитнувся білий світ перед очима.
І попливла колись стійка земля...
А вітер реготався за плечима:
Він бачив, як безсилля спопеля...
Із вуст твоїх лилися все слова,
Щоб виправдать своє роздратування.
Невже й душа твоя недочува,
Не може зупинить це трактування!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468533
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2013
автор: Н-А-Д-І-Я