Розірвати, розбити вщент,
Захотіли мою надію,
Де ж узяти такий цемент,
Відновити єдину мрію.
Щоб росли у полях хліба,
Народились чудові внуки,
Щоби доля добром лягла,
Не літали на старість круки.
І міцнішали з часу в час,
Руки й плечі, не тільки мрії,
Щоб життєвий вогонь не згас,
Не потухла в душі надія.
Щоб вітри не мішали йти,
Прохолоди хай вітер віє…
І до щастя ростуть мости,
І хай вічно цвіте надія!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468499
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2013
автор: Віталій Назарук