І помилки за помилками,
Безсмертні, вічні і лихі,
Писати хочеться віршами,
Але якісь вони сумні.
І раптом стало дуже пусто
Там, де колись була душа.
На місці спогадів лиш згусток
Кривавих сліз. Він не втіша.
Я не відчую, не побачу
Все те, що вже було колись.
Кудись біжу і знову плачу,
Неначе світ мені помстивсь.
Не темрява, а просто пусто,
Не спокій навіть, і не біль.
Здавалось, жити - це так просто,
Але лиш доки маєш ціль.
Не я в люстерці, а примара,
Що глибоко стоїть за склом.
А втрата відчуттів - це кара,
За те, що зроблено разом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468431
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2013
автор: Ая