Тоді поет, коли своїм пером, керуєш в серці з мудрістю в двобою,
Словами правди пута розірвеш, в змаганні залишаєшся собою.
Коли здається вже немає сил і хтось тобі фальшує про знемогу,
Повір! Поміж безсилля і зневір - добро дарує сильним перемогу.
Словами можна вбити, розсікти, слова сильніші від гармат і кулі
Лиш той поет, хто зоряні мости стожильно в тілі гаслом пророкує.
Не піддається на облесливі слова, добро і зло - супротиставить,
Бо гріш ціна поетам, як душа кумира-ідола викохує і славить.
Навіщо слави і вінків лаврових?! Тоді поет, як непохитне слово
серед каміння силоміць цвіте. Великий той, хто в Бога за малого.
Тоді поет, коли життя і смерть - альтернатива правди і любові
Сліпим поетам - пропасть. Ну, а зрячим – поезія в небеснім ореолі.
Живи поете і твори добро! Яка велика сила народитись.
Поезія – це ти, твоє єство. Не смій, серед негідних загубитись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468378
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.12.2013
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА