Пробач, розбите серце у моїх руках,
Пробачте, очі, плачучі у душу.
Я не хотів тонути у сльозах,
Та треба так, і я так мушу.
Пробачте, руки дотиків вогнених,
Що обпікали тіло теплотою почутів.
Я так хотів, щоб все було безмежно,
Та не навчився рахувати днів.
Пробачте, губи з подихом дурману,
Цілуюючі нестримано мене.
Я говорив тобі, що необману,
Пробач, усе колись пройде.
Пробач, моїм повчальним текстам,
Моїм закоханим словам.
Я знаю, все не легко стерти,
Я сам накоїв все, я сам!
Пробач, чарівна і прекрасна,
Ти варта більшого у цім житті.
Я можу у твоїх очах упасти,
Пробач, зробив я боляче тобі.
Пробач, та я хотів лиш тільки щастя,
Пробач, і тихий срібний плач.
Тебе я спас, а сам не спасся,
Пробач, я йду, пробач…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468313
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2013
автор: іВан Мандибура