СОН
Вітер з Віллі – на негоду.
(Місцева поліська прикмета)
Цей сон поконами-колами
Навчив мене бути віщою –
Обнесену частоколами,
Заселену городищами…
Заграйте, музиченьки, мантри,
Та так, щоби вітром на Віллю,
Допоки народиться завтра
Із лона мого божевілля.
Ця ніч за такої негоди
На хвилях Случевої Лети
Плела із зіниці природи
Сухі маккавейські букети.
Засланий поконами сон цей,
Як травма пологова рання.
І, може, народиться сонце
Між порами сонцестояння
Третім
Знаком фертя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468259
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2013
автор: Ірина Баковецька