Ми – [i]словотворці![/i] Наше ремесло
не для слівця. Та часом, для годиться,
у джерело вмочаємо стило,
щоб «збагатити» витоки криниці.
Ми славимо і небо, і зело,
і ллємо воду. Раптом – освятиться.
А ви не замулили джерело,
що струмувало з-під цямрин криниці?
Ми на сторожі. Стилос і стило
викрешують крещендо громовиці.
А ви почули серцем джерело
бездонної писемності криниці?
Ви бачили, як донне джерело
[i]прозорить[/i] скаламучену водицю?
А ви змогли б, не ставши на крило,
очистити чорнильне дно криниці?
А ви співали гімн вождям на зло
у м[i]айданутій [/i]пафосом столиці?
А ви плювали в чисте джерело,
щоб [i]ѓімноміри[/i] ставили в криниці?
Звір, тільки вчора загнаний в кубло,
вже виглядає, [i]визвіривши[/i] пащу.
А ви словами заряджали пращу,
коли [i]стовпотворили [/i]ремесло,
щоб все, що в душах світлого було,
уже ніхто не витравив ніз́ащо?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468153
Рубрика: Поетичні маніфести
дата надходження 24.12.2013
автор: I.Teрен