Хочу вірити в майбутнє,
Що буде все у нас гаразд.
Що дитинство незабутнє,
Жахом не пройде для нас.
Не буде вбивств і потурання,
І рівність, серед всіх пройде.
Чекати ж буде покарання,
Хто проти всіх людей піде.
Що буде дбати про народ,
І захищати від всіх бід.
Той вождь держави - України,
Як казав мій сивий дід.
Рабовласницька пора,
Давно закінчилась,а все ж.
Нас вважають за рабів -
І цьому все ж немає меж.
Не повинні ми терпіти,
І тремтіти як ягнята.
Ми повинні йти вперед,
За нашу матінку і тата.
За нашу неньку Україну
За хліб духмяний на столі.
За те, що любе до загину
Що проростає із землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468037
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.12.2013
автор: Познанський Дмитро