Світ сірий став...холодний і безбожний...
Гаряче сонце, з часом, холодом наллється,
почорніє і скам'яніє, немов людські серця...
А зла настільки вже багато- невидно не
початку, не кінця... Добро як літній сон-
з землі все зло не змиє, а зло- немов помиї
які забруднюють життя, серця і голови людей...
Немає мрій, ідей...нічого вже немає, лиш люд
вмирає... Зло заражує усіх і все, а ліків то немає...
Добро в серцях вмирає... Вмирає світ, і люди
переконують усіх, що серце в грудях тепле,
б'ється... А може це не так??? А може це здається???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467925
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.12.2013
автор: Сем Діма