Як мама, що дитину воспітала,
Мені "чужая" мова рідной стала
А тая, що колись бо сповивала,
Коли я виросла, у дім мій завітала.
І от тепер я свою душеньку крамсаю
До рідной мови, мов до матінки звикаю
Але і ту, що довгі роки дбала
Ніколи я в житті не забувала.
(Написано до вiйни.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2013
автор: Лепесток