Була так довго радісна й щаслива –
Тепер мінорно стиха відпочину.
Емоції були рясні, як злива,
І мордували серце без упину…
Стомилася радіти і співати,
НЕ хочу виповзати із нірвани!
НЕ тішать душу затишні пенати -
Ятрять від болю незагойні рани…
Читаю, як раніше, друзів вірші -
Мене дивують гасла й звинувачення,
Реально бачу - всі ми стали інші!
Нас розділило різне світобачення…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467869
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО