ЗМУЧЕНЕ

Я  не  згодна!  Бунтую  римами,
У  протесті  конвульсій  звиваюся:
Надто  межі  були  незримими,
Я  себе  в  дзеркалах  встидаюся.

Сатаніло  у  фрази  тицяю
Зацілованими  вщент  пальцями,
Захлинаюсь  отими  ницими  віршами
На  гламурному  смальцеві.

Навіжено  листів-очікувань
Перечитую  сніг  стреножений,
Випиваю  ковтками  великими
Спирт  побачень  на  нуль  помножених.

І  сп'яніла  до  хриплого  нЕстяму,
Сивію  я,  на  тебе  чекаючи,
Хоч  би  раз  ще  той  хміль  озвавсь  мені,
Хоч  півдотиком  напівгаряче.

Вночі  вальсами  мчить  вакханалія,
Переходить  в  аллюр  із  споминів.
Не  питай,  чи  тебе  кохаю  я,
Знавісніла  моя  агоніє!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2013
автор: Психодел