Солдатам кашу вівсяну
варили щодня.
Усіх годували,
як конюх коня.
А вранці сержант
запитав старшину:
-Чому це нам варять
кашу вівсяну одну?
Усі,незабаром,
як коні заржуть.
А рідні нас вдома
солдатами ждуть!
Як батько промовив,
хитрун - старшина:
-Не думав,що доля
така вже сумна.
Я в вечірі завжди
Пів півня з'їдав.
Тож бачиш,Петренко,
Я ж півнем не став!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467816
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2013
автор: m.kviten6