Привіт, чому до мене в гості не заходиш?
Привіт, давненько не була у мене ти...
Привіт, здохаю як остання я скотина,
Привіт, скажи хоч щось мені.
Ти думаєш, що ти мене принизиш?
Ти думаєш, спричиниш біль мені?
Ти думаєш, що я є справді падший?
Ти впевнена, що я зігнувся у житті?
Ти хто? Ти совість? Чи любов?
Чому мене ти рвеш, немов собака грізний?
То що ти хочеш вирвати у мене? Рви!
Рви серце, душу, рви мене, рви все, поки не пізно!
Так прикро, коли пишеш це в пустій квартирі,
І усвідомлюєш, що сам лишився ти,
Тобі ніяке віскі в світі, вже не залляє горя що в душі,
Та і з квартири третю добу не виходиш, не бритий другий тиждень ходиш,
І все гризе мене якась скотина, можливо винен я, можливо ти винна.
В країні революція, велика бійня, а ти пішла і хто у цьому винний?
Пора мені відкрити карти, мабуть, тебе я є не вартий.
(A.G.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467764
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2013
автор: monax95