Читаючи твої рядки,
А може не «твої», а «ваші»…,
Ті дні приходять у мої думки,
А може не «мої», а «наші»?!
Там стільки слів – і мудрих, і розумних
Ретельно перечитую не раз,
Шукаю в тих рядках підтекст відсутній,
Все проектую ті рядки на нас.
Невже ні слова там нема про мене?!
Невже і думка не майнула повз?!
Душа поета – це завжди таємне,
Хоча й завжди там головує хтось.
Упевнена, і в тебе є та муза,
А може не у «тебе», а у «вас»…?
Та все ж й про себе я рядка діждуся,
А може й не про «себе», а про «нас»?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2013
автор: Анастасія Натхненна