Перетремтіли… Вже часи не ті,
Що знову в душу можна наплювати,
Хоч люди і понині не святі,
Та вільні ми, тепер не в казематах.
Як дріжджі розчиняються часи
І сходить тістом кожен день, як сонце,
Дай, Господи надалі нам рости,
Добра бажаю в кожному віконці.
Бажаю Україні, як собі…
І внукам, що ростуть - невістці й сину,
Щоб наші дні були завжди святі,
Шануймо нашу рідну Україну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467517
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2013
автор: Віталій Назарук