На самому проспекті, на розі вулиць,
Напівмертво будинок зігнувся,
Як старіша за світ бабуся,
Про яку забули.
А довкола будинку – новобудови,
Довгані понадміру пихаті.
Де подітись столітній хаті?
Де шукати схову?
І стоїть той будинок пополатаний,
Розіп’ятий вітрами і віком,
І неначе доходить з вікон
Запах ладану.
І навіщо його ось тут поставлено?
Ні пожити, ні вмерти спокійно.
І стоїть він, немов покійник,
Вкритий саваном.
По руках і ногах розбитих скований,
Той будинок вгрузає в каміння,
Як в останнє своє спасіння
Непоховане...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467344
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2013
автор: chuchuka