Мені нема чого тобі сказати,
бо я лише порожній глечик...
не здатен щось нове зачати,
бо старе в мені ще не відмерло...
Мене дивують звичні речі,
мені незвіданим є небо!
Природа Бог для всіх то очевидність,
Для мене Бог це таїна незмірна....
Я всі знання міняю на невинність,
На серце в тебе на долоні,
Цей світ мене вже бачив на колінах
У смутку бачив і в полоні!
бо я- пітьма, нічого крім пітьми,
Немає нас,немає слова"ми"!
Якби,я міг,
то жив би під крильми у тебе
Якби я міг,
щоденно пив би з неба
Твоїх уст!
Сховався б в мушлю від облуди світу,
Я молюсь:
Щоби укотре розпустились квіти,
На кораблі що йде у центр міфу,
В глибини вод прадавніх як буття,
Де я побачу і Атланта і Сізіфа,
Десь там мій грот,десь там моє життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467342
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.12.2013
автор: Той,що воює з вітряками