А у дворі так пахне матіола,
Що насадила мама на весні.
А коло річки в китицях калина
Киває і всміхається мені.
І вдалечінь кудись біжить дорога.
Хто скаже скільки ніг по ній пройшли?
Дитинство загубили босоноге,
Не знаю щастя чи біду знайшли.
Криниця почорніла на городі.
Її ще прадід на зорі копав.
Таку солодку і холодну воду
Весь рід його із неї завжди брав.
І з очеретом щось шепоче річка.
І хмари відзеркалюються в ній.
Лілеї білої духмяна квітка
І чорногуз,що з дерева злетів.
Верба старенька у дуплі сховала
Гніздо,де пташка гріє пташенят.
Ті підростуть, піднімуться на крила
І ранком в синє небо полетять.
І яблуня розказує щось груші.
Вони як сестри в злагоді живуть.
А вітер прилетить-розчеше коси
І так роки мов лебеді пливуть.
Жоржини розцвіли і колом хату
В стрічки червоні й жовті заплели.
І де б не жила я,та не забути
Красу Поділля-рідної землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467298
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2013
автор: кацмазонка