Життя чи доля так несправедливо
У ігри злі постійно з нами грає.
Час зупинити не можливо,
І ми постійно зустрічей чекаєм.
Чекаєм аж до болю в грудях,
Ховаєм очі від людей,
І так здається вічно буде,
До поки не відкриєш ти моїх дверей...
А потім знову все спочатку,
Заплачуть стіни й дзеркала.
Я вже втомилась прокидатися щоранку,
А поруч тут тебе нема...
Ти більше ніж моя родина
Ти більше ніж моя сім'я,
Ти душі моєї більша половина,
І просто більше ніж сестра..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467136
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2013
автор: Лушпайка