І
Коли зло затьмарює банальністю
Кору головного серця,
То відчужується основне –
Здатність мислити,
І враз ти стаєш, мов той
Ейхман в Єрусалимі.
То що ж говорити,
Коли карта із долею повішеного
Видніється на столі
Минулих ідей?
ІІ
Книговбивця розпродує
Недоречністю мови безчестя.
Воно ж тліє до рівня алкоголю
Краплин на дні надщерблених посудин.
Мислення – необхідність,
Але тоді ти один.
Ти надто один,
Щоби вірити
В себе і в когось
Іще.
ІІІ
Щезник обплітає твою
Середину отруйним плющем,
Тому ріст і спад припинено.
Враз стаєш прохачем.
Вимолюєш воскресіння після П’ятниці,
Але
Це ніяк не виникне,
Бо ніхто нікуди не йде,
Лиш бовванієш каменем,
Бо ти надто Людина – Четвер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467103
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2013
автор: Олена Ганько