У самотній омані бреду,
Липкий морок вилизує плечі,
Ані слів, ні тіней не знайду -
Дарувала їх гратись малечі.
Відкривається зорові спів,
Чую обриси квітів шпалерних,
Зледьоніла, коли ти зігрів,
Збагатіла на докір мізерний.
Обпікає прозорий туман
І скуйовджує зачіску тиша,
А у черзі ще сотня оман...
По кутках нашорошились миші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466959
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2013
автор: Психодел