Твоє ім*я травою пам*яті не поросте,
Моя Юдиф,моя свята Естер!
Я народивсь і втисячне помер,
Земля втомилась і буття пусте!
Усе,що міг,я давно стер
із карти своїх днів....
Тепер один, як я того хотів!
Душа мовчить і я від неї ніби автономний,
Занедбаний,забутий і бездомний!
Відірваний життям від пуповини,
Я грішний,водночас не винний,
У тому що народжений таким нездалим,
І так бездарно розпорошив все що міг,
Заради якихось примарних далей,
Заради чужих доріг!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466814
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.12.2013
автор: Той,що воює з вітряками