Спливають дні – безрадісні, пусті.
Минають ночі – довгі до безкраю.
І я одна у зимній самоті
Стою розгублено. І все чогось чекаю.
Лиш я одна. І білий-білий світ.
І тиша теж – безмірно біла-біла.
Зашерхлу душу приморозив лід,
І біла паморозь запорошила тіло.
І болі всі на білім полотні
Зійшлись, мабуть, до мене звідусюди.
І я сную, немов у білім сні,
І безнадія давить - тисне груди…
І білим полум`ям в душі моїй пече
Нестерпно так цей відчай, мов наруга.
А хуга біла все мете-січе,
А серце душить чорна-чорна туга.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466800
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2013
автор: Ірина Хміль