Сьогодні - день.
А завтра в цей час ніч.
Доба тут має вимір не в годинах,
Хвилини тут існують,
певна річ,
Та все ж,
Сповна не зобразять людину.
З її всіма шляхами туман-мрій,
З її думками, що летять у небо
наче птахи.
Із її працею, яка хліб-сіль не нагадає вам,
хіба комахи долю.
Та й чому.
Невже всьому існує порівняння?
Невже ми стільки надивилися в житті,
що всім подібність бачимо зарання?
Та згубною нам буде ця дорога.
Тривога супроводжувати нас не перестане.
Ось вже яке мільярднеє століття
Блукаємо сукупностями атомів,
Лиш змінюючи форму, число, норму..
І живучи так, наче перший раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466714
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2013
автор: Чхайло Анна