Забракло слів! Німа трива вистава,
Коли гравці по своїх закутках.
Упевненість трухлява і миршава,
Заповстались у своїх же пастках.
Залиплено-окремі, як злочинці,
Частково уриваючись у гру,
По відчуттях вже знають, що чужинці,
Та кожен ще запалює іскру!
Напівпрозоро бачили єднання,
Все розуміли, якщо гра ─ то вдвох!
Та не готові геть без фальшування,
На жаль, там шлях відвертості посох...
Колючим дротом у полон узяті,
Розгромлені й, не закінчивши гри,
Вже розуміли, це все звички кляті
Не дали двом піднятись догори.
Тісний полон, болючі рвані рани
Вертали розуміння у думки...
Слабіли закривавлені кайдани,
Коли довіра зняла всі клямки.
Потрохи обживалося спустіле,
Життєві сили рани затягли,
І з часом зрозуміли : одне ціле,
Та вже без гри ─ себе перемогли!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466622
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2013
автор: Helen Birets