Хотілося б мені

Як  би  це  знати,  що  колись
Пожити  вдруге  можна  в  світі,
Для  цього  завжди  я  б  моливсь
Чи  ніч,  чи  сонечко  в  зеніті.

А  як  не  можна,  то  продліть
Моє  життя  на  років  триста,
Живим  до  раю  упустіть,
Щоб  зміг  покуштувать  все  чисто.

Бо  досі  я  всього  не  мав,
Не  з  всім  знайомий  я  у  світі,
І  щастя  птицю  не  впіймав,
Хоча  не  раз  я  ставив  сіті.

Не  їв  в  житті  я  слимаків,
Не  куштував  ніколи  жаби,
І  ще  багато  що  не  їв,
Не  всі  пізнав  у  світі  зваби.

А  може  зваблюйте  мене
Хоча  б  великими  грошима,
Нехай  напасть  ця  не  мине,
Хай  постоїть  перед  очима.

Мене  ще  можна  допустить  
До  керівництва  і  до  влади,
Про  що  людей  оповістить,
Що  їм  даватиму  поради.
                                                                                                                                                 
Пораду  першу  я  даю
І  кожен  мусить  так  зробити:
Жінок  усіх,  як  і  свою,
Мужчинам  треба  полюбити.

А  далі  я  даю  наказ  -
Жінкам  кохати  чоловіків
І  кожен  день  багато  раз
Їх  цілувати  замість  ліків.

І  ще  багато  я  б  зробив,
Аби  мене  хтось  тільки  слухав,
Багацько  лиха  б  не  робив
Хоча  б  потилицю  і  чухав.

А  ще  хотілося  б  мені
Побігать  Африкою  голим,
Або  скакати  на  коні
За  призом  кожен  раз  за  новим.

Нехай  продляться  дні  мої
І  більше  буде  всяких  років
А  вам  прожити  щоб  свої
І  щастя  всім  без  всяких  строків.
11.12.97

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466571
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2013
автор: Жора Грищенко