Багряні відблиски осінньої тривоги
Іскрилися у молодій душі,
А очі, ніжно-сині, та холодні
Шукали правду в безголосій тишині.
Блищить сльоза, мов мерехтливе срібло,
Торкає білі щоки, як кришталь.
А руки, тремтячи, незвикло
Нагадують тобі, що ти – скрипаль.
І лине музика завзятою ходою,
Солодким медом серце огорта,
Але уже любов’ю неживою
Горять такі палкі колись вуста.
Нестерпна біль давно до тла згоріла,
Та погляд юних і зажурених очей
Не приховає душу, що любила
Крізь темряву недоспаних ночей.
Отак бува – що молоде кохання
Назавжди залишає в серці слід
Але опісля болю і страждання
Те серце - це байдужий мертвий лід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466526
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2013
автор: С.