Верни мне его, Судьба!
Хоть на один лишь миг!
О, нет! На миг – не хочу.
Потом буду долго плакать.
Верни мне его совсем.
Зажги снова в сердце свечу,
Пошли свой луч напрямик!
Ведь слёзы устали капать…
Не спрашивай лучше: «зачем?»
Тебе, Судьба, не понять,
Как больно людей терять,
И как тосковать я устала…
О, дай мне последний шанс!
Молюсь за двоих за нас!
Верни мне его совсем.
Позволь всё начать сначала!
***********************
Поверни його,
Доля моя сумна!
Дуже зимно тут…
Більше не можу одна!
Приведи його
– кращою із доріг.
Невидимкою…
Падає знову сніг…
Ти пробач мене
– я не тримала слів.
Та побачити
Теж він мене хотів…
Будь же, Доленько,
Лагідною до нас.
Над неволею
Плине рікою час.
Замерзаю я
На чужині одна…
Поверни його,
Доле моя сумна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466428
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2013
автор: Ірина Лівобережна