А впасти вже не можна нижче,
Хомут давно на шиї є,
Змінити все, не бути "нищим",
Було б бажання лиш твоє.
Бо землю ту, яка зростила
Таких синів, що знає світ,
Чомусь ховають по могилах,
Щоб не лишився їхній слід.
Немає, кажуть України,
Лише сусідська їх жива,
А, як же жити батьку й сину,
Коли крадуть його права.
А внуки, внуки, тут до чого,
Ота малеча на землі,
Бажаю їм всього святого,
Тут вони рідні, тут свої!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466352
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2013
автор: Віталій Назарук