Я сьогодні лопну від щастя—
Я в самому серці столиці,
Тут зі мною хочуть кохаться
Пишногруді і білолиці,
Тут широкі проспекти й сквери
І дзеркальні вітрини шопів,
Я приїхав рубати двері
До ще кращої, мабуть, Європи
І підтримати президента
В його потугах стабільності,
Годі кращого ждать момента
Власний виклик кинути бідності!
Я тут бабки гребу нормальні—
300гривень/доба+хавка
Дез відбійника, як в копальні,
І начальник зміни не гавка.
Не сам я такий із Горлівки,
Нас—22 автобуси:
Шахтарі, бомжі алкоголіки—
Обличчя нашої області.
Водять містом тільки загоном—
Такі умови відрядження,
Що живе за своїм законом
З ледь зрозумілим призначенням.
Але то мені все байдуже—
Лиш не рвати б зв`язку з Росією,
Мої руки натішились дуже б
Задля цього активними діями!
Якби ж дали у премію сотню,
Голіруч би мочив бандер,
Порубав би буржуїв модних,
Як мій прадід, творець СССР!
А поки сказали стояти
І кричати: «Ми за Європу!»,
А на решту мені начхати,
Аби тільки не шкварили в жопу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466240
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.12.2013
автор: Олівець