Самотня людина не піде ламати стіни,
Самотній людині не треба ніяких прав.
Хліба й видовищ…нехай навколо руїни,
Самотній на всіх, окрім себе, чхав.
Самотня людина не буде боротись за волю,
Самотній людині не треба ні Євромайдан,
Ані майбутнє. Їй би читати Жан-Поля,
Оберігаючи свій депресивний стан.
Самотня людина не знає слів «солідарність»,
«громада», «протести» чи «політичне життя».
Її переймає непереборна марність,
Вона не вірить у світ поза межами «я».
Суспільство маленьких, як Всесвіт, піщинок,
Збираючись разом, формує кулак кам’яний.
Отож пробудіться, самітники власних домівок,
І випряміть спину, щоб голос почути свій.
P.S. Політична активність – це не завжди політична свідомість, але політична свідомість – це завше політична активність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466213
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.12.2013
автор: Олександр Ткачинський