Навчись не ходити за мною усюди,
не ховайся в провулках, обличчях людей,
бо та, що була концентрованим чудом
стала в думках божевіллям, ідеєю.
Як перетин осей, наче центр Землі,
ти надовго зависла тепер у мені.
І не витиснеш просто, не виріжеш це,
образ твій, що несе самота всіх ночей.
Наш початок ніколи не стане кінцем.
І болить, і свербить, і мовчить... і пече.
Я б не зміг слів забути.Погляд. Купу дрібниць.
Але й образ твій знов нагадає усе,
Він завжди мерехтить серед матових лиць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466020
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2013
автор: Ivanchick