Мене так забагато в твому серці
Крижинками азалія в руці
Судинним кровотоком набігає
І тягне аж здригаються мерці
Оскомою верхівку пробивають
До зелені густої,а в кінці
В кінці тунелю світло промайнуло
Підшлунок озивається виттям
Дороги всі куди не глянь до мене
Не хочу називатись каяттям
Хочу у страві залишити присмак перцю
Прожилкою промінчик перехрестя
Помнож і хай помножиться життя
Де стук як відгук -де твоє серцебиття
Чуєш, як тікає час? Тиха година... Спочинь
Можеш підлити вазони...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465975
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2013
автор: Ольга Ратинська