Повітря багато – як неба –
І світла зірок, далебі,
Усе дарувала для тебе,
Усе присвятила тобі.
Нічого собі не залишу,
Нічого в собі не втаю.
Колись дарував мені тишу,
Колишучи сповідь мою…
Згадаю – теплом огортаю.
Багато часУ протекло...
Ти став забувати, я знаю.
Взаємності в нас не було…
Та став ти багато сильнішим,
Шляхи ти до неба знайшов.
Колись дарував мені тишу.
І з вірою в себе пішов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465970
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2013
автор: Ірина Лівобережна