[b]Самі собі крила ріжемо, самі їх даруємо © Вікторія Фролова [/b]
Ми самі собі крила даруємо,
Аби потім спитати - де ніж.
Щоб відрізать. Віддерти. Дошкульно.
Все ж одно на своєму стоїш.
І коли вже втрачаєш свідомість,
Утопаєш в кривавому пір'ї,
То шукаєш зеленку натомість
й, щоб закрить оті рани, ганчір'я.
Навигадуй собі нові проблеми,
Зроби хрест з них і, вперед, розіпнись.
До двох крил вже приєднані клеми.
Порух пальців. Розряд. Захлинись.
Нащо крила прохать в подарунок?
Щоб пустить їх під владу ножа?
...На твоїх я лишу поцілунок.
Й струм у студію. До рубежа. (12.12.2013)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465668
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2013
автор: Олена Вєчканова