І скільки б неба не було над головою,
Я не нап'юсь його блакитною красою.
Я не надивлюсь на його бузкові крила
Ті, без яких, здавалось, ти б уже не жила.
І скільки б моря не було в його обіймах,
Здається , море — синьоока відьма,
Що причаровує тебе із першим поглядом
та залишається у серці вічним спогадом.
І скільки б жить вам на цім світі не залишилось,
Живіть же так , неначе мить — і все закінчилось.
Щоб цінувалося життя і кожна мить,
Цей світ прекрасний! У ньому варто жить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465556
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2013
автор: Божена Гетьманчук