Зима в нас на зиму не схожа…,
вітер розгойдує місто і тишу,
дощ по обличчю… Порожні
посмішки… Небо йде пішки,
лишаючи холод на мокрих віях,
й мов падає в сніг, що не давно
розтанув… Лишається день у мріях
і ніч вітряною… Прокидаюся рано…
З наших спогадів й досі витканий,
з твоїх слів, голосу й спокою,
з недопитого чаю…, й відданим
лишаюсь на відстані дотику
невидимого. Вітер додолу гне
людей холодних, й дерева…,
у вікнах темінь і дощі… Все промайне…
Я щодня ламаю себе і бар’єри…
…Зима в нас на зима не схожа…,
вітер розгойдує місто і тишу…
Де ти??? Зима надто порожня…,
я на грані прози, й забутого віршу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465460
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2013
автор: Юра...