Можливо, я проснусь колись травою.
Бузок пахтіти буде наді мною;
Чи оживу краплиною у громі
Й впаду на груди клену молодому;
Чи розтечусь молочною піною
В садку вишневім буйною весною.
А може, віднайду я вічний спокій
На небі, там, де зорі златоокі?
Лиш круговерть життя б не зупинилась,
Й моя душа в пітьмі не розчинилась...
Щоби вона, мов ластівочка рання,
Людей вітала тихим щебетанням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465394
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2013
автор: Ірина Хміль