Багато надто барикад,
Занадто мало зримих вад,
Ані шпарини, ані кроку
Не зміг зробить й одного вдоху.
На повні груди почуття,
Лиш тінь моя, а де ж твоя?
Тепер нарізно, в різні боки
Назавжди, певне, чи допоки?
Чекати мовленого слова,
Та очевидно, знов полова,
Замість зізнань. Лише укори!
Незвиклі ми вже до покори!
Зітхає тужно самота,
Мене лишила тінь моя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465275
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.12.2013
автор: Андрій Толіч