Незнаю я, з чогО почати,
адже думок про тебе - сотні.
Я можу , день і ніч розповідати
Про дії наші поворотні.
З тобою в нас , причуд немало
Історій різних і смішних.
І що не день, то все- цікаве,
То все приколами кишить.
І ці розмови всі про моду,
Про гопніків , і їхній стиль,
І як висміюєм з народом
Весь епатажний їх текстиль.
Та що тут говорить
Нам лиш зустрітись варто
То час від нас біжить,
В розмовах із азартом.
Але , як в кожного буває,
Приходить чорна полоса.
І дружбу нашу висіває
Якась не видима коса.
І вже тоді , насправді сумно
Бо відчуваєш самоту,
Я промовля слова. безшумно:
Ти знай , що я тебе люблю.
Отож , сказати можна сміло
Що ти, найкращо поміж всіх
Нехай ніхто не має діла.
до друзів мОїх, чи твоїх
Давай з тобою збережемо
І пронесело крізь життя
Все те, - що дружбою ми звемо
Що серце кличе до биття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465224
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2013
автор: IriLis