Муляє плечі невидимий потік років,
В краплях важких принесене майбутнє.
Віє похмурістю дуетний речитатив:
Вітер з дощем - те нероздільне - їхнє.
Впусти мене, моє кохання в життя своє,
Стою: розхристана, простоволоса.
Та душу гріє думка, що - не одна, ти - є,
В ніжному серці сила альбатроса.
В твоїх обіймах утішусь ласкою сповна,
Чи стану тінню, якщо треба, милий.
Мені б знати напевно, як ніч вужем вповза,
У тебе все гаразд і ти щасливий.
09.12.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465005
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2013
автор: Валентина Ланевич