Самотність нині стала в моді. Всі хочуть бути самотніми. Звичайно, це ж дуже зручно: ніхто тебе не образить, не зрадить, не покине, не зробить боляче, не зламає, не розчарує, не розлюбить...
Спочатку, тобі надзвичайно комфортно. Сидиш вдома, дивишся улюблений фільм, а Самотність спокійно лежить в тебе на колінах, не завдаючи дискомфорту, а навпаки надає відчуття захищеності та спокою. Вона, як твір вірний друг, завжди з тобою, ніколи тебе не покидає, і ти впевнена, що Вона єдина хто назавди залишиться поруч, і не зрадить, не покине, а просто буде біля тебе.
Незабаром, ти звикнеш, станеш вважати Її найкращим, що є в твоєму житті, і що тобі більше нікого не потрібно, крім Неї...
Ти будеш вважати, що Вона єдина хто захищає тебе від цього світу...від людей...від самої себе.
Дуже скоро, Вона стане частиною тебе, і ти будеш сприймати її як незамінну річ для твоєї душі.
Та через деякий час, коли ти вирішиш, що пора й попрощатися з Нею, вона не відпустить тебе. Вона триматиме тебе у своїх холодних, міцних обіймах, і шепотітиме: "Хіба ми не обіцяли один одному? хіба я не частина тебе ? хіба я не єдине, що в тебе залишилось?"
Хоч як ти будеш хотіти вийти, ти будеш сидіти за міцно зачиненими дверима, на колінах у Самотності, і чекати...
Незабаром стіни почнуть давити на тебе, тобі здаватиметься що світла проникає до твого притулку все менше і менше, все менше звуків, менше життя...нервово забившись в куток, тобі здаватиметься, що Вона нависла над тобою, не дає можливості навіть поворушитися, і дивиться на тебе очима, кольору льоду.
І ось, нарешті, ти почуєш тихенький та боязкий стук в свої зачинені двері, спохватившись, з надією в серці побіжиш відчиняти, але там нікого.
Намарно боровшись із холодними дверима, твоя остання надія пішла, забравши з собою останні сподівання.
Ти зрозумієш, що у твої двері стукали завжди, проте не почувши відповіді...пішли..
Занадто пізно...́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464865
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.12.2013
автор: Vikki