Він добрий, дуже милий,
Високий і сміливий.
Він змушує любити,
Заради нього жити.
Якщо він усміхнеться,
Все тіло стрепенеться.
Ти бачиш його очі
Завжди, кожної ночі.
Він стриманий і ніжний,
Та чимось неосяжний.
У нього м’який голос,
Та інколи як пафос.
Віддала б все, що разом
Коритися наказам.
Кохати він примусить.
Не знаючи спокусить.
Не скажеш, що байдужий,
Він просто впертий дуже.
Він красень, ти це знаєш.
Невтомно промовляєш.
Він вміє добре грати,
Але не любить спати.
Його м’яке волосся
Тобі рідним здалося.
Він завжди розмовляє,
І рідко щось читає.
Але душа глибока,
Бездонна ,не жорстока.
Вдає, що він холодний.
Насправді благородний.
Для нього просто ноти -
Натхнення для роботи.
Не знає він кордонів.
Не поділяв сезонів…
Він справжній і чуттєвий
Спокійний і миттєвий.
Для тебе ідеал,
Далеко не загал.
Той свіжий його запах
У липах і у маках.
Він підбира акорди
Й кросворд від погоди.
Ти знаєш його мрії,
І втілиш їх у дії…
Але одна проблема..
Ти не його напевно!
Йому ти не потрібна,
Хіба як сестра рідна.
Він грається з тобою,
Ти знаєш ,стаєш злою.
ТИ справді закохалась,
Та щастя не дісталась.
Прив’язана до нього
Не бачиш вже живого!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464634
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 07.12.2013
автор: Юлія Антоняк