Як зла вампіра – мій холодний дотик
Згущує фарби, знищує життя
Для когось біль, для когось наркотик
І знову підживлюю своє власне я
Іду по краю пропасті, стаю собою але
Не розумію навіть часом себе я
Десь у підсвідомості цілком розумію
Але все ж знаю не змінить мене
Я знищу тебе у холодному серці
Забуду, зітру, але знову згадаю
Залишу за собою відкриті двері
Піду в перед, а потім повертаюсь
Такою щасливою і водночас нещасна
Стаю кожен раз але не покаюсь
Давно вже не знаю що таке спокій
Караюся й мучусь але не покаюсь
Мій ангельський дотик і серце холодне
Помилок життя не звикла прощати
Бажання у мене є лише одне
Але його ніяк мені не зрозуміти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.12.2013
автор: Black Lady