Присвячую тим, хто не вийшов...
Я – кокон!..
І цим про себе все повідав…
Мені важливо те, що маю в со́бі,
Нехай пів-мертве – та своє… Особин
В мені нема, там – лярва* безобідна…
Міністр, директор – сам я господа́р…
Радію лиш тому, що незворушне…
Й не дам нікому стан цей раз порушить…
І то – мені великий долі дар…
А що надворі?.. Та мені – плювать!
Нехай жара чи холод – лютий студінь…
Ніхто мене ніколи не розбудить…
Я сам собі – і постіль, і кровать…
Я панцир, я лубок, глуха фортеця…
Для того, хто для мене – серця памка,
Я заслінка, замо́к, я – клямка…
Який мені резон від мого серця?..
Мені зати́шно у «домику без окон»…
Мене зігріє власна німота…
Для чого мені рух і суєта?..
Я – кокон…
08.12.2013
________
*Лялечка (зоол.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464601
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 07.12.2013
автор: Олекса Удайко