[b]«…Нехай не осоромляться через мене ті,
що шукають Тебе, Боже»
(Пс. 68:7)[/b]
Ось знову я прощаюся із осінню,
І забуваю смак її тепла.
Як набридло розуму доводити,
Що душа без любові вмира.
Вже скоро настане білосніжний грудень,
І над світом запанує красуня-зима –
А моє серце як засмучений відлюдник,
Де кожен камінчик сили відбира.
Та вірю, що воскреснеш на початку березня,
Коли все захопить чаклунка-весна.
І десь присядеш на березі озера,
Де зцілить Тебе животворна вода.
21 листопада 2013 року
Близько 10 години
М. Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464527
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Ліза Луківська