Де дороги перетинаються, перекреслюю.
Від відвертості до мовчання – півкроку гострого.
Я б воліла тепер завжди залишатись осторонь,
Поза межами доступу і мінімально чесною.
Бо ти знаєш: це вже абсурд, аби ти був підметом.
Мене з часом почнуть пекти односкладні речення.
І вже зовсім не гріє те, що я знов приречена.
Це ж як самозречення – бути собі нерідною.
Тут від твого “колись” хронічна інтоксикація.
Ти пульсуєш в мені не раною, а суботою.
Я б воліла лишитись тобі максимально сотою.
Тільки всотує, наче губка, твоя руйнація.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464493
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.12.2013
автор: Fairytale